Почала вчити іспанську, спочатку йшло під гірку, а зараз навіть починаю розуміти про що туристи на вулиці розмовляють. Мовні бар’єри і як почати говорити – зовсім окрема тема. А ще помітила, що майже всі діалоги на базовому рівні побудовані за схемою: як тебе звати, ти звідки, сімейний стан і ким працюєш. Чи це на мене вже англійська ментальність діє, але останні два питання я б ніколи незнайомій людині не задала. Раптом вона в пошуках роботи чи в стосунках у неї все складно. Англійці навіть часом соромляться запитати, звідки ти – це ж дискримінація у своєму роді.
А ще дивують люди, які у свої тридцять повторюють, як їм нудно, набридла рутина, а на пропозицію змінити щось у своєму житті відповідають, що важко в цьому віці вчитись чомусь новому. Серйозно? Якщо ви так думаєте, то, мабуть, давно себе переконали, що так і є, принаймні, у вашому випадку.
Idreamhere 
“звідки ти – це ж дискримінація у своєму роді” – чому?
LikeLike
Ти вказуєш на те, що людина інша: розмовляє з акцентом чи виділяється зовнішністю, що допомогло тобі зробити висновок, що вона не звідси.
LikeLike
А ще можна натрапити на темношкірих, які вже в першому, а то й другому поколінні британці. Мені знайомий розповідав, що його питали, звідки він приїхав, а він вже тут народився і без акценту говорить.
LikeLike
В Києві така ж фігня з українською мовою)
LikeLike
Але для цього треба бути ще й переконаним, що іншість – це погано, інакше дискримінації не буде
LikeLike