Leaf Coaster

Дякую добрим людям, які виставляють свої уроки і схеми в інтернет, без вас я б ніколи не навчилася в”язати.

Цей хіппішний листочок робиться дуже швидко і безболісно. Ось тут можна знайти схему, а тут туторіал з англійськими субтитрами, хоча і так майже все зрозуміло.

Advertisements

Faudelia

На блошиному ринку за 50 пенсів я виловила вінтажний крючок. Він крихітний, для тонкої роботи. Я особисто таким лише нитки затягую, терпіння не вистачає.

Я перерила весь інернет, але так нічого не знайшла про виробника. Тепер у мене мільйон питань: скільки йому років і чи це ручна робота, як довго проіснувала фірма, що їх випускала і чому закрилась, ну і звідки взялась назва.

Випадковості

Замовила я собі крючок, який дуже хвалять в інтернеті і використовують майже в кожному відео. Як виявилось, він від тієї ж фірми, що мій перший крючок, який я купила давним-давно в Україні, зліва на фото.

З рік тому я шукала книгу із в”язаними ляльками. Пам”ятаю, я обійшла всі крафтові магазини в своєму місті і Лондоні, безуспішно. Довелось замовляти в інтернеті. А зараз вгадайте, де я сьогодні цю книгу побачила – в місцевому історичному музеї. Ніколи б не додомалась туди заглянути.

Коли лінь готувати…

… їжу можна зв”язати. Насправді, зовсім навпаки: мій мозок відмовляється повірити, що таке можна зробити своїми руками.

Яка любов до деталей і наполегливість. Космос, одним словом.

Більше робіт Кейт Дженкінс на boredpanda.

Fans Stitch

З приходом весни вже не хочеться важкої в”язки, а майже прозорі ажурні речі – саме те, що треба. На ютубі, як на диво, я не знайшла багато варіантів. Ось цікавий узор з підручника, який я на днях купила.

FS5

Готовий зразок, ну і вінтажний крючок з китової кості засвітився.

cr2

Continue reading

Лея

Пам”ятаєте, я писала про цей набір? Ще перед виходом “Зоряних війн”, я закінчила принцесу Лею, а руки все не доходили викласти. Ниток для неї в комплекті не було, тому довелося трохи імпровізувати.

Lea.jpg

Смугасті будні

unnamed.jpg

Сьогодні я вперше почула в англійському поїзді щось схоже на наші задушевні розмови. Людей було як ніколи мало, і два хіпстери за сорок виливали душу, як життя занесло їх туди, куди занесло.

На станції, на якій я пересідаю, стоїть піаніно з кріслом і підписом “Піаніно – власність станції”. Цікаво, на ньому хтось грає? Вигладає, ніби так, але чути мені ще не доводилось.

Біля дверей сиділа жіночка років сорока, яка швидко-швидко в”язала крючком, так ще бабусі вміють у мультиках. Видно було лише голову і плечі – все інше вкривало довжелезне смугасте покривало. Це вона, поки їхала, зв”язала? В той час як я півметра шарфа тиждень не можу закінчити? В”язальна заздрість мене з”їдає, ням-ням-ням.