Ідейно

Свои идеи я получаю от одной посылочной компании
из Индианаполиса. Раскрыть ее я не готов.
Дуглас Адамс

Ніяк не можу вигадати, що б купити колезі на секретного санту, все здається прісним і нудним, jak flaki z olejem. Може, цікаві ідеї просто забули до мене дорогу і пора намалювати для них карту.

mi3ch пише, що Толкін під час написання “Хобіта” надихався хатинками, вирізаними в скелі, в англійському селі Kinver Edge. А що, і справді схоже.

А книгу “День трифідів” я просто обожнюю і перечитувала мало не десять разів, але лише польською, в оригіналі вона мені якось не зайшла.

Вдохновлять может любовь, смерть, злость или чужое творчество. Муза появляется внезапно. Писателю-фантасту Джону Уиндему пришла в голову идея во время прогулки по темной аллее. Деревья высились над его головой, и их верхушки были неразличимы в ночном небе. Вдруг ему показалось, что ветви готовы броситься на него. Позже он развил этот образ в известной книге о человекоядных растениях «День триффидов».

Звідси.

Advertisements

“Предчувствие конца”, Джулиан Барнс

How often do we tell our own life story? How often do we adjust, embellish, make sly cuts? And the longer life goes on, the fewer are those around to challenge our account, to remind us that our life is not our life, merely the story we have told about our life. Told to others, but—mainly—to ourselves.

Ви колись задумувались про те, що наше життя складається зі спогадів, а вони, як пісок, змінюють форму або розвіваються за вітром за нашим бажанням. Як часто ми переписуємо минуле, коли перестаємо когось кохати, чи хочемо швидше забути того, хто нас скривдив.

Книга – набагато важча і сильніша, ніж фільм, але фільм – пом’якшує гіркоту книги і дає надію на щасливий кінець.

Чи боїтесь ви Хелоуіну?

У мене це свято викликає змішані емоції: щось середнє між захопленням милотою дитячих костюмів і відразою перед вульгарністю дівчачих.

w2JLmhWahZE

Якщо ви хочете відчути справжні мурашки на шкірі, вмостіться на зручну канапу з чашкою гарячого чаю і “Жовтневою країною” Бредбері – моторошний настрій гарантовано.

1091582

THE OCTOBER COUNTRY …that country where it is always turning late in the year. That country where the hills are fog and the rivers are mist; where noons go quickly, dusks and twilights linger, and midnights stay. That country composed in the main of cellars, sub-cellars, coal-bins, closets, attics, and pantries faced away from the sun. That country whose people are autumn people, thinking only autumn thoughts. Whose people passing at night on the empty walks sound like rain…

Моя улюблена цитата з книги.Read More »

Під німецькими ліжками

pod-niemieckimi-lozkami-zapiski-polskiej-sprzataczki-b-iext34530448

Юстина Полянська найкраще знає, що німці ховають під своїми ліжками. Це, звичайно, псевдонім, і у книзі вистачає неоднозначних моментів, але найбільше мене здивувало, що вона стала бестселером у Німеччині.

Я жила і в Польщі, і в Англії, і сама б спокійно могла написати таку книгу. Скажу тільки одне, що за кілька перших місяців у Польщі матеріалу у мене назбиралось набагато більше, ніж за два роки в Англії. Без жартів, книга Полянської просто відпочиває. Але чи хотіли б самі поляки таке читати? Дуже сумніваюсь.Read More »

Інтерв’ю з Полою Хокінз

73624_900
Наталі Ратковскі переклала з німецької інтерв’ю з Полою Хокінз. Коли я читала роман “Дівчина в поїзді” англійською, мені дуже сподобався стиль і мова, якою написана книга: немає викрутасів, але і примітивною її не назвеш. Зараз закінчую польську версію і можу порівняти.

Наталі звернула увагу на те, що англійці, як і ми, радіють, коли в сусіда корова здохла. Всі ми люди, але в Англії взагалі не прийнято говорити про гроші, хто скільки заробляє і на що витрачає. Можна пропрацювати з кимось десять років і не дізнатись, в якому будинку він живе. Хтось може купити найновіший мустанг і ходити в одязі, старшому за мене.

Цікава деталь, коли мене підвищили, на копійки, серйозно, і я мимоходом сказала про це знайомому, його перша реакція була: “Так бачу, в тебе тепер гроші кури не клюють”. На що я повинна була відповісти, що, по-перше, не так там і багато, по-друге, у мене зараз такі і такі витрати, і з того мало що залишиться. Тоді він трохи заспокоївся і пожалівся, що теж не може собі дозволити хороший відпочинок, їдуть з сім’єю до сусіднього міста на тиждень.

Стаття повністю тут. Кілька уривків:

Read More »

Софія Яблонська

Вона подорожувала і фотографувала тоді, коли це ще не було модним. Уривок з цікавої статті на сторінці BBC, звідти ж і фото.

_96056924_photo_yablonska2

Софія Яблонська народилася при початку минулого століття в галицькому селі, у священицькій родині. Її вчили, як кожну порядну панночку, шити і вишивати. Натомість молода жінка з кінокамерою в руках подалася в кругосвітню подорож, відвідала Марокко, Китай, Цейлон, Лаос, Камбоджу, казкові, як здавалося, острови Яву, Балі, Таїті, побувала в Австралії, Сполучених Штатах, Канаді…

Здобувши освіту в Парижі (гроші на навчання заробила, успішно налагодивши 1925 року в Тернополі роботу двох кінотеатрів), почала кар’єру кіножурналістки й репортерки.

Надсилала нариси з найекзотичніших куточків планети, проникала зі своїм знімальним апаратом у східні приватні мешкання, в храми, в імператорські палаци. Хоча працювала на французьку компанію, незмінно друкувалася в галицьких часописах.

_96056927_photo_yablonska2-2

Померла Софія Яблонська в автокатастрові у Франції.

Її твори можна знайти у цій збірці і на сайті.