psychology

Диванна психологія

Ця картинка дуже тонко відображає мій робочий день сьогодні.

tumblr_p5u6pejZu71qz6f9yo1_1280

Інстаграм автора

З приходом весни хочеться робити так багато всього, а сил не вистачає. Не залишається іншого вибору, ніж змиритись з обмеженістю власних ресурсів… або почати випробовувати на собі різні штучки. І я не про редбули чи літри кави, які все одно візьмуть своє. Я про те, що змушує вас особисто жити ефективніше.

Мені, наприклад, допомагає асоціативний прийом вироблення і поєднання навичок. Навчила я себе робити вправи в поїзді. Це стало настільки невід”ємною частиною моєї подорожі, що чи хочу я, чи не хочу, як тільки на горизонті з”являється поїзд, рука автоматично тягнеться за блокнотом, гав. Або щоб не забувати про зарядку, я її стала робити відразу перед душем, і зараз одне без іншого я вже не уявляю.

І, звичайно, теорія розбитих вікон. Варто мені дати слабину і не розібрати фото з подорожі чи мейли в скриньці, як їх назбирається стільки, що жодної мотивації не вистачить, щоб себе змусити.

А що вам допомагає перебороти себе?

Advertisements
design · life · music

Набридли мені поїзди, дороги, сніг. Хочеться знайти десь у себе кнопку ресет і скинути весь сьогоднішній день, інакше на завтрашній місця не залишиться.

tumblr_p4q618rzjb1qz6f9yo1_500

photo by Jared Lank

life · music · people

Ми цілий день так сиділи

Трохи ностальгую, хочете – приєднуйтесь.

З нового, підстригла волосся і поки що бачу самі плюси: швидше сохне, майже не треба розчісувати, а шампунь і кондиціонер економиш ого-го. В куртці не заплутується, заплітати не треба, вітер не розвіває, можу ще довго так продовжувати.

Я б навіть коротше підрізала, але, думаю, мені не личитиме.

 

 

art · design · life

І пішов дощ

У старому блозі давним-давно у мене був пост про дощ, а зараз і прекрасна ілюстрація до нього знайшлась.

DU8PK23gkD4

by Karolis Strautniekas

Колись у далекому-далекому чи не дуже майбутньому власники магазинів платитимуть великі гроші, щоб посеред ясного дняв взяв та й пішов рясний дощ. І люди б, ховаючись від нього, заполонили усі магазини й стали купувати усе попідряд: потрібні речі і не дуже, або ж взагалі зовсім не потрібні.

“Якщо вже так склалося, – думатимуть вони, – Може, то доля, щоб я купила того слона, більше схожого на коня, за 200 грн”.

 

art · life

Body Shaming

tumblr_ovfyuq4Dia1qz6f9yo5_500

І ось наступна модель чи фітнес-блогерка показує, як насправді виглядає її тіло, якщо не втягувати живіт чи ракурс взяти не найкращий. Здавалось би, Америку відкрили, у всіх є недоліки чи, скажем, особливості: целюліт, прищі, жовті зуби, і неголені ноги. Останнє, правда, можна легко виправити.

Я вже розповідала, що у мене брахідактилія типу Д, короткі і гладкі великі пальці на руках. Ніколи мені це особливо не заважало, може, набираю на телефоні не так швидко, як хотілося б, але якось переживу. Оточуючі, насправді, помічають набагато менше, ніж нам здається. Щойно глянула, в інтернеті безліч постів і відео, як люди страждають все життя з цим діагнозом і вдаються до хірургічних операцій.

В Англії зараз найвищий рівень підліткової депресії і самогубств за всю історію. Діти цькують дітей. Мені легко на це дивитися із дзвіниці дорослої людини і сформованої особистості, яка десь мала громадську думку. Але коли все твоє життя – це школа і соцмережі, багато, щоб зненавидіти власне тіло, не треба. І скільки б батьки не повторювали, що всі ці Кім Кардашіан штучні і некрасиві, ти і твої подруги знають краще.

Я не люблю інстаграм за те, як його використовує більшість – щоб показати свій стиль життя і тіло набагато кращими, ніж вони є насправді. Вини інстаграму тут немає, і поведінка людей досить природня. Ми так прагнемо довести світу, що у нашому житті є сенс і мета, що витрачаємо на це більше часу, ніж на саме життя.

Чомусь всі забувають, що культ тіла і їжі – не самоціль, а лише шлях до здорового тіла, в якому комфортно себе почуваєш і можеш займатися іншими цікавими справами.

Картинка by Laura Callaghan

art · life

Про волосся

Коли коротко підстригаєш волосся і вперше миєш голову, відчуття, що частини тебе бракує. Руки б за щось хапались, але там порожньо. А ще по всій хаті досі зустрічаються мої кілометрові волосини, ніби сліди людини, яка тут більше не живе.

tumblr_ooxdxcYcPo1qz6f9yo4_500

via by Andy Rementer