Body Shaming

tumblr_ovfyuq4Dia1qz6f9yo5_500

І ось наступна модель чи фітнес-блогерка показує, як насправді виглядає її тіло, якщо не втягувати живіт чи ракурс взяти не найкращий. Здавалось би, Америку відкрили, у всіх є недоліки чи, скажем, особливості: целюліт, прищі, жовті зуби, і неголені ноги. Останнє, правда, можна легко виправити.

Я вже розповідала, що у мене брахідактилія типу Д, короткі і гладкі великі пальці на руках. Ніколи мені це особливо не заважало, може, набираю на телефоні не так швидко, як хотілося б, але якось переживу. Оточуючі, насправді, помічають набагато менше, ніж нам здається. Щойно глянула, в інтернеті безліч постів і відео, як люди страждають все життя з цим діагнозом і вдаються до хірургічних операцій.

В Англії зараз найвищий рівень підліткової депресії і самогубств за всю історію. Діти цькують дітей. Мені легко на це дивитися із дзвіниці дорослої людини і сформованої особистості, яка десь мала громадську думку. Але коли все твоє життя – це школа і соцмережі, багато, щоб зненавидіти власне тіло, не треба. І скільки б батьки не повторювали, що всі ці Кім Кардашіан штучні і некрасиві, ти і твої подруги знають краще.

Я не люблю інстаграм за те, як його використовує більшість – щоб показати свій стиль життя і тіло набагато кращими, ніж вони є насправді. Вини інстаграму тут немає, і поведінка людей досить природня. Ми так прагнемо довести світу, що у нашому житті є сенс і мета, що витрачаємо на це більше часу, ніж на саме життя.

Чомусь всі забувають, що культ тіла і їжі – не самоціль, а лише шлях до здорового тіла, в якому комфортно себе почуваєш і можеш займатися іншими цікавими справами.

Картинка by Laura Callaghan

Advertisements

Про волосся

Коли коротко підстригаєш волосся і вперше миєш голову, відчуття, що частини тебе бракує. Руки б за щось хапались, але там порожньо. А ще по всій хаті досі зустрічаються мої кілометрові волосини, ніби сліди людини, яка тут більше не живе.

tumblr_ooxdxcYcPo1qz6f9yo4_500

via by Andy Rementer

Hastings

Для тих, кому ще не набридли мої фото в інстаграмі, кілька знімків із сьогоднішньої поїздки. Усе навколо було настільки прекрасним, що я боялась, якщо випущу з рук фотоапарат, все зникне і зітреться з пам’яті, а так принаймні спогади залишаться. Знімки як бліді тіні вражень, якось так.

Ця пісня була саундтреком до фільму, який недавно дивилась. Шкода, що в безкоштовній версії вордпреса не можна музику напряму вставляти.

 

Чому розмір має значення

img_8645_edited

У початковій школі на праці ми вчились в”язати крючком, я навіть крючок собі купила, єдиний, який тоді був у магазині. Як зараз пам”ятаю, ми робили простий ланцюжок. Я вив”язала цілий клубок, поки нарешті у мене стало непогано виходити. Кілька років по тому я обклалась книгами по в”язанню і почала робити шарф, але діло не йшло. Ніби йшло, але страшенно повільно: кілька сантиметрів у день. Подивувалась, як же люди можуть за вечір щось закінчити, і закинула цю дурну справу.

Зараз із інтернетом і ютубом я нарешті зрозуміла, чому мої тодішні старання нікуди не привели: крючок був замалий. Він навіть зберігся зі всіма моїми переїздами: крайній правий на фото.

Для порівняння:

img_8693_edited