design · life · my photos · places

Гліцинія

Два тижні тому я поїхала подивитись на один з історичних будинків під Лондоном. Він належить до національного трасту і дуже непогано зберігся, а сад взагалі заслуговує на особливу увагу. Я виклала кілька фото в інстаграм, але зараз хочу поговорити про дивні квіти, якими була вкрита стіна кафе. Я такого, здається, ніколи не бачила, і вигладало справді круто. Тиждень пізніше ці ж квіти зустрілись мені у Вест Моллінг на звичайнісінькому будинку.

West Ham

Швидше за все, ця рослина назавжди б залишилась для мене таємницею, якби не пост Ірини Жигмунд. З іншого боку, я б, мабуть, не звернула особливої уваги на її пост, якби квіти мене так не зацікавили.

За вікіпедією, гліцинія – це рід ліаноподібних дерев’янистих рослин у країнах Східної Азії та східній частині США. У статті Ірини є легенда про гліцинію, кому цікаво, стаття повністю за посиланням. Там ще багато гарних речей, творці яких надихались гліцинією.

Давным-давно – несколько тысячелетий назад – жила в Китае девушка по имени Гуй. Она была так красива, что даже Луна завидовала ей и, завидев Гуй издалека, с досады пряталась за облако. Но, несмотря на прекрасное лицо, стройную фигуру и легкую походку, самым большим достоянием Гуй были ее волосы – на солнце они сверкали синими и фиолетовыми оттенками, а вечером, в белом свете луны, излучали голубовато-сиреневое сияние.

Все любили Гуй, но однажды случилось несчастье – на нее напал злобный дракон. Он схватил девушку, улетел с ней далеко в горы и там растерзал. Не смогло небо стерпеть такого злодейства. Не успел дракон отойти от тела своей жертвы, как почувствовал, что его тело начало деревенеть до тех пор, пока не стало перекрученной лианой с потрескавшейся корой. А вместо изрыгаемого из его пасти огненного пламени появились гроздья прекрасных цветов, которые по цвету напоминали косы погибшей Гуй.

С тех пор каждую весну лиана, которую люди за прекрасный аромат назвали глицинией (в переводе с греческого ее название – glycos – означает «сладкая»), распускается на радость всем – говорят, так злой дракон искупает свою вину за погубленную жизнь несчастной красавицы Гуй. 

DIY · learning · my photos

Післясвяткове в’язання

Опанувала я амігурумі за схемами і тепер на відео уроки дивитися не можу. Вони незамінні для початківців, бо на картинках важко розібрати, що, за чим і куди. Пам’ятаю, у нас вдома була книга з основними видами петель, і всі вони там виглядали однаково. Як я не старалась, нічого не виходило. Таке враження, що художника більше хвилював візуальний ефект, ніж ясність і зрозумілість. Це як в підручнику із зоології намалювати зайця під ялинкою, красиво і все таке, але навряд чи хтось оцінить.

У більшості відео замість логічної послідовності рядів, зменшення і збільшення петель, тобі кажуть: “А зараз так, після цього ще 6, 2 туди”, – і я гублюсь на півдорозі.

За останній рік у мене назбиралось багато клаптиків ниток різного кольору, і такі невеличі проекти – ідеальний варіант. На наступну Пасху я нароблю їх ціле відро і роздаватиму друзям і знайомим.

 

 

via
art · design · people

Фріда

На жж я давно не сиджу, але деякі блоги продовжую читати. Блог Ірини Жигмунд – один з них, вона прекрасно описує костюми в кіно, модні віяння і історію моди в цілому. За посиланням стаття про Фріду Кало, як формувався її стиль і як вона і сьогодні надихає дизайнерів у всьому світі.

full_uz3mVg1V

Сегодня слово «стильный» часто применяют в смысле «модный» или «со вкусом одетый». На самом деле, стиль – это индивидуальность, ритмическое повторение определенных внешних элементов, свойственных конкретному человеку, как, например, этнические платья и цветы в волосах, у мексиканской художницы Фриды Кало.

Continue reading “Фріда”

art

Коли ляльки оживають

Коли у людей вистачає грошей на задоволення базових потреб, на полицях з’являються речі, які до потрібних і близько не належать. Хоча це ще як подивитись, часто саме хобі надихають і виганяють людей з ліжка. Пам’ятаю, як у студентські часи я вставала зранку перед парами, бо мені хотілось почитати щось польською, я тоді її лише починала вчити і мене смішила половина слів.

Але зараз я маю на увазі хобі матерільні, коли є що в руках потримати і знайомим показати. У нас в магазинах часто можна зустріти лялькові будиночки і різні набори до них: посуд, меблі, нові мешканці. В дитинстві я б все віддала за такий, а зараз одразу вмикається здоровий глузд “навіщо воно мені?” Потім я натрапляю на схожі проекти і розумію, що гратись можна і треба в будь-якому віці.

action-toys-scenes-marvel-hotkenobi-32-58ab2d88e8a62__700action-toys-scenes-marvel-hotkenobi-53-58ab2dbbdf037__700

Більше

Uncategorized

Життя без паролів

Одного разу я вирішила перевірити, що про мене знає google. Виявилось, що набагато більше, ніж більшість моїх знайомих: починаючи від віку і інтересів і закінчуючи місцезнаходженням за останні кілька років. То чому ж цю інформацію не використати з добрими намірами.

Google запускає тестування системи авторизації, яка має прийти на зміну традиційним паролям, повідомляє Independent.

Ця програма побудована на “системі довіри” до користувача та відслідковує те, як він користуєтеся телефоном.

Нова система буде прив’язана до смартфонів та постійно перевірятиме певний набір персональних індикаторів, що й даватиме доступ до акаунтів та власне телефону.

“Замість того, щоб запитувати пароль, телефон може аналізувати ваше обличчя, голос, те, як ви набираєте повідомлення, гортаєте сторінки, пересування та місце перебування”, – пише газета.

Вся ця інформація зберігається у спеціальній програмі та генерує “код довіри”, який визначає імовірність того, що саме ви користуєтесь своїм телефоном.

Звідси.
Uncategorized

Лінь як ознака геніальності

Цікава стаття (тут) про те, що лінь не завжди свідчить про низький рівень інтелекту і відсутність мотивації. Дуже часто все з точністю до навпаки, в поєднанні з високим інтелектом, лінь допомагає знаходити найшвидший і найефективніший вихід із ситуації.

Ричард Кох в своей книге «Менеджер 80/20» рассказывает историю про немецкого генерал-фельдмаршала Эриха фон Манштейна, участника Первой и Второй мировых войн. Он руководил блицкригом, быстро завоевавшим Францию, а затем командовал XI армией вермахта, чьи успешные действия в Крыму против Советской армии увенчались взятием Севастополя в июне 1942 г.
Манштейн разделял своих офицеров на четыре категории, в зависимости от их ума, глупости, трудолюбия и лени.

image

1. Первая группа
Это ленивые и глупые офицеры. Оставьте их в покое, они вреда не приносят.
2. Вторая группа
Это умные и трудолюбивые офицеры. Из них получаются прекрасные офицеры штаба, от которых не ускользнут даже самые малейшие детали.
3. Третья группа
Трудолюбивые тупицы. Эти люди опасны, они нагружают всех совершенно не нужной работой. Их следует расстреливать на месте.
4. Четвертая группа
Умные бездельники. Эти люди достойны самых высоких должностей.