Джерело вічного життя

У той час коли всі дороги імігрантів ведуть до Лондона, англійці намагаються втекти якнайдалі від столиці. На жаль, не всі можуть собі на це дозволити.

Лондон, місто багомільйонне і багатокультурне, без сумніву, має свій шарм. Галереї, театри, ресторани, торгові центри, бурхливе нічне життя – якщо ви в темі, вам сюди. Але не намагайтесь знайти в Лондоні Англію Діккенса чи Конана Дойла, її тут просто немає.

Англію, про яку ви читали в дитинстві, зустрінеш лише в маленьких містах і селах. В одне з них я і вирушила сьогодні: головна вулиця, два магазини, одна перукарня, церква і аптека.

BG_Railway

Continue reading

Advertisements

Away

Сьогодні я була в Tate Modern, і враження, чесно кажучи, не однозначні.

З одного боку, мені дуже подобається сама атмосфера: дух мистецтва, рай для хіпстерів і батьків з маленькими дітьми. Пікасо, Урхол, Кандинський, на днях, до речі, про абстракціоністів початку 20ст. читала, – це все просто вау. А з другого боку, багато експозицій без опису на всю стіну взагалі неможливо зрозуміти, хоча теми часто дуже серйозні.

Я не розбираюсь у мистецтві, та й ніколи на це не претендувала, але ціную твори, які викликають у мене певні емоції без жодного контексту. Якщо мені захочеться покопатись і взнати більше, супер, дякую. Але лізти за сторінками тексту, щоб зрозуміти, що це за мішки в центрі зали, я поки що не готова.

Кілька картинок надобраніч.

tumblr_p4nmvme4MB1qz6f9yo1_1280tumblr_p4nmvme4MB1qz6f9yo3_1280

by Reno Nogaj

Смугасті будні

unnamed.jpg

Сьогодні я вперше почула в англійському поїзді щось схоже на наші задушевні розмови. Людей було як ніколи мало, і два хіпстери за сорок виливали душу, як життя занесло їх туди, куди занесло.

На станції, на якій я пересідаю, стоїть піаніно з кріслом і підписом “Піаніно – власність станції”. Цікаво, на ньому хтось грає? Вигладає, ніби так, але чути мені ще не доводилось.

Біля дверей сиділа жіночка років сорока, яка швидко-швидко в”язала крючком, так ще бабусі вміють у мультиках. Видно було лише голову і плечі – все інше вкривало довжелезне смугасте покривало. Це вона, поки їхала, зв”язала? В той час як я півметра шарфа тиждень не можу закінчити? В”язальна заздрість мене з”їдає, ням-ням-ням.

Сон після кави

У цій статті стверджують, що сон після кави дуже позитивно впливає на організм.

Що за дурниці, скажете ви, і я спочатку так думала, поки не зустріла мою сусідку в поїзді. Навіть якщо є вільні місця біля вікна, я намагаюсь сісти біля неї. Жіночка випиває величезну кружку кави, грає в квейзі капкейс чи щось подібне і засинає на годину. Щодня, без винятку.

Потім дзвенить будильник, вона дістає телефон з сумочки, і я краєм ока помічаю її заставку. Знаєте, як часом люблять ставати дітей чи другу половинку на шпалери. Так у неї там курка, звичайна собі руда курка на зеленій траві.

Тут, до речі, курей не їдять, а тримають у садку як домашніх улюбленців, які несуть яйця.

chick

Потягова культура

Розкажу про те, як треба поводитись в англійському потязі, щоб особливо не вирізнятись.

1) Не говоріть ні з ким. Через кілька років ви можете почати посміхатись або мовчки вітатись з людьми, яких зустрічаєте щодня, але не раніше.

2) Якщо вам дуже треба заговорити, зробіть це ввічливо, а потім вдавайте, що нічого не було, щоб не змушувати співрозмовника підтримувати з вами розмову.

3) У потязі можна і треба спати, їсти, пити каву, куплену на вокзалі, читати безкоштовну газету, накладати макіяж.

4) Не можна слухати щось без навушників, поки що ніхто не насмілився.

5) Багатозадачність – наше все, дивіться/слухайте щось на одному девайсі, читайте/перевіряйте пошту на іншому.

6) Стійте в дверях, навіть якщо вам годину їхати. Коли випускаєте когось, обороняйте позицію, залишаючи одну ногу в вагоні.

7) Прямих потягів мало, або взагалі немає. Обов’язково поставте на телефон програму з живим розкладом, щоб бути в курсі скасувань і затримок, тоді ви з легкістю зможете спланувати інший маршрут.

І найважливіше, насолоджуйтесь поїздкою і займайтесь тим, чим хочеться, вас ніхто не потурбує.