Під німецькими ліжками

pod-niemieckimi-lozkami-zapiski-polskiej-sprzataczki-b-iext34530448

Юстина Полянська найкраще знає, що німці ховають під своїми ліжками. Це, звичайно, псевдонім, і у книзі вистачає неоднозначних моментів, але найбільше мене здивувало, що вона стала бестселером у Німеччині.

Я жила і в Польщі, і в Англії, і сама б спокійно могла написати таку книгу. Скажу тільки одне, що за кілька перших місяців у Польщі матеріалу у мене назбиралось набагато більше, ніж за два роки в Англії. Без жартів, книга Полянської просто відпочиває. Але чи хотіли б самі поляки таке читати? Дуже сумніваюсь. Continue reading

Advertisements

Душевний ексгібіціонізм

tumblr_ovvlof5bn51qz6f9yo5_500

Дехто дивується, чому щось особисте, яким вони самі поділились, використовують проти них. Як це низько і підло. Як ті монстри посміли, коли ви так довірились. Але хіба ви роздягаєтесь перед кожним зустрічним? Звичайно, ні, що про вас подумають! А ось душу виливати можна.

Я чула про довгі розмови в потягах “о жизні”, і сама брала в них участь, але тут своя фішка. З цими людьми ви на 99% більше ніколи не зустрінетесь, і це своєрідний катарсис.

Інша справа – колеги чи однокурсники. Англійці дуже замкнуті і традиційні, хоча почуття гумору їм не займати. Я багато у них навчилась і продовжую вчитись. Тут можна з людиною працювати роками і не знати, чи у неї є сім’я і де вона живе. Ніхто тебе не питатиме, якщо сам не хочеш розповідати. Може, непрямо і то лише один раз.

Картинка звідси.

Магія потягів

У Лондоні все прекрасно, якщо бувати там від часу до часу. Мої нерви і гаманець навряд чи би витримали таку напругу на щодень.

Ціни на залізничні квитки часом досягають космосу, особливо в годину пік, а в метро і автобусах без карти ойстер вижити майже неможливо.

Наприклад, сьогодні моя поїздка до Вест Хемпстеда коштувала стільки ж, скільки авіаквиток до Варшави. І це всього лиш півтори години, але з двома пересадками, скасованими потягами, перебіжками і доплатою за надшвидкість.

Але незважаючи на все бажаючих проїхатись не бракує. Як для “Дівчини в потязі” для більшості це перетворилося на щоденну рутину, без якої важко уявити своє життя.

Sheerness

Люблю я море. Найкраще тут, що можна сісти на автобус і за годину вже бути на морському узбережжі.

Місто лежить на острові Шеппі, який від Кенту відділяють кілька мостів. У 855 році острів був окупований вікінгами, у 1667 – голландцями. Зараз тут багато пенсіонерів і батьків з маленькими дітьми, які гріються на сонечку.

 

Старі фотографії, Мейдстоун

У пошуках старих фото будинку, в якому я зараз працюю, випадково натрапила на цілий фотоархів.

Ось, наприклад, вулиця, на якій я живу. Оскільки мій будинок ще з кінця XVIII ст., він, мабуть, застав цих панянок за роботою, чим би вони не займались.

Street

А так вулиця виглядала сьогодні в обід.

Continue reading