Життя без прямих ліній

Фріденсрайх Гундертвассер ненавидів прямі лінії, ходив голий і носив різнокольорові шкарпетки.

Его ненависть к прямым линиям как раз и выросла из его любви к природе — как он считал, именно прямые линии разрушили рай. Природа жива именно потому, что все контуры там естественны и разнообразны, поэтому людям так хорошо на воле и тяжело в городах с их прямоугольными зданиями. Поэтому в созданных им строениях прямого нет почти ничего — плавные волнистые линии, ассиметричные окна и даже неровные полы. Окна он считал особенно важными, говоря, что в доме они главнее стен, и при этом в домах нет одинаковых окон — все они чем-то отличаются друг от друга.

Його часто порівнюють з Антоніо Гауді, нижче фото Будинка Бальо, але якщо останнього вважали генієм, Гундертвассера засуджували за ексцентричність і поганий смак.

Casabatllo2.jpg

Стаття повністю

Advertisements

Джерело вічного життя

У той час коли всі дороги імігрантів ведуть до Лондона, англійці намагаються втекти якнайдалі від столиці. На жаль, не всі можуть собі на це дозволити.

Лондон, місто багомільйонне і багатокультурне, без сумніву, має свій шарм. Галереї, театри, ресторани, торгові центри, бурхливе нічне життя – якщо ви в темі, вам сюди. Але не намагайтесь знайти в Лондоні Англію Діккенса чи Конана Дойла, її тут просто немає.

Англію, про яку ви читали в дитинстві, зустрінеш лише в маленьких містах і селах. В одне з них я і вирушила сьогодні: головна вулиця, два магазини, одна перукарня, церква і аптека.

BG_Railway

Continue reading

Happy Birthday Dr. Seuss!

tumblr_mvs18gaIl11qz6f9yo6_1280

Більше в thisisnthappiness.com

Мій пост з минулого року.

Сьогодні день народження у Dr. Seuss. Цікаво, чи перекладали його книги українською, хто знає? Я часто переглядала полиці з дитячою літературою і не можу собі пригадати.

А ще вчора я закінчила книгу, назва якої – пряма цитата з “All the Places You’ll Go”. Спочатку всім нахвалювала і заохочувала, а зараз, коли дочитала, не стану. Книга сумна, і, як кожна хороша річ, змінює тебе.

“I know life well enough to know you can’t count on things staying around or standing still, no matter how much you want them to. You can’t stop people from dying. You can’t stop them from going away. You can’t stop yourself from going away either. I know myself well enough to know that no one else can keep you awake or keep you from sleeping.”
― Jennifer Niven, All the Bright Places

Away

Сьогодні я була в Tate Modern, і враження, чесно кажучи, не однозначні.

З одного боку, мені дуже подобається сама атмосфера: дух мистецтва, рай для хіпстерів і батьків з маленькими дітьми. Пікасо, Урхол, Кандинський, на днях, до речі, про абстракціоністів початку 20ст. читала, – це все просто вау. А з другого боку, багато експозицій без опису на всю стіну взагалі неможливо зрозуміти, хоча теми часто дуже серйозні.

Я не розбираюсь у мистецтві, та й ніколи на це не претендувала, але ціную твори, які викликають у мене певні емоції без жодного контексту. Якщо мені захочеться покопатись і взнати більше, супер, дякую. Але лізти за сторінками тексту, щоб зрозуміти, що це за мішки в центрі зали, я поки що не готова.

Кілька картинок надобраніч.

tumblr_p4nmvme4MB1qz6f9yo1_1280tumblr_p4nmvme4MB1qz6f9yo3_1280

by Reno Nogaj

Ідейно

Свои идеи я получаю от одной посылочной компании
из Индианаполиса. Раскрыть ее я не готов.
Дуглас Адамс

Ніяк не можу вигадати, що б купити колезі на секретного санту, все здається прісним і нудним, jak flaki z olejem. Може, цікаві ідеї просто забули до мене дорогу і пора намалювати для них карту.

mi3ch пише, що Толкін під час написання “Хобіта” надихався хатинками, вирізаними в скелі, в англійському селі Kinver Edge. А що, і справді схоже.

А книгу “День трифідів” я просто обожнюю і перечитувала мало не десять разів, але лише польською, в оригіналі вона мені якось не зайшла.

Вдохновлять может любовь, смерть, злость или чужое творчество. Муза появляется внезапно. Писателю-фантасту Джону Уиндему пришла в голову идея во время прогулки по темной аллее. Деревья высились над его головой, и их верхушки были неразличимы в ночном небе. Вдруг ему показалось, что ветви готовы броситься на него. Позже он развил этот образ в известной книге о человекоядных растениях «День триффидов».

Звідси.

Обережно, двері закриваються

Англійці дуже ввічливі в магазинах, громадських закладах і публічному транспорті, і я дуже їх за це поважаю. Ось наприклад, кілька разів в поїзді перевіряли квитки, і якщо хтось спав, просто проходили повз, уявляєте щось подібне в Україні?

Чого не можу зрозуміти, це коли ти намагаєшся втиснутись в поїзд, часом з багажем. Часто середина порожня, а всі стіною стоять при дверях, які саме закриваються. У мене в голові відразу наше Хмельницьке “Проходьте по салону”, але ж ввічливі всі, нічого не скажеш. Доводиться проштовхуватись і наступати на ноги, що не дуже ввічливо, знаю.

Сьогодні хлопець три зупинки простояв при самих дверях, потім став ще ближче. “Нарешті виходить,” – подумала я. А він, після того, як крізь нього пролізла половина людей з вагону, взяв і сів на порожнє місце. Може, комусь близькості не вистачає чи що.