life · places

Smith, John Smith

В Англії спостерігається найбільша спека за останні сорок років. Що мені особливо подобається: тут немає гламуру. Люди ходять в коротких шортах і майках, але без прикрас і макіяжу. Так, як би ви у себе на дачі ходили. Особливо це кидається в очі після повернення з Польщі, де всі намагаються справити враження, правда, невідомо на кого.

Карта найпоширеніших прізвищ в Європі, як не мельник, то коваль. Звідси.

8729297_original

art · films · life · places

Мікроби і болячки

Оскільки я зараз хворію, чого нікому, звичайно, не бажаю, задумалась над перенесенням різних болячок. Чому, наприклад, до когось не чіпляється майже нічого, а мене всі ці зарази просто обожнюють.

Коли я вперше поїхала на море, мене обсипало жахливим герпесом, дерматолог сказав, що це реакція шкіри на зміну клімату. А по-іншому вона не могла відреагувати, наприклад, щоб підліткові прищі зникли?

У Польщі кашель не давав мені спокою. “Швидше за все, ви ще не звикли до нашого повітря,” – сказав терапевт. В Англії, в той час як місцеві носять шорти незалежно від пори року, я кутаюсь у десять шарфів, і все одно хворію частіше, ніж вони. Це місцевий клімат так на мене діє чи просто імунітет не справляється?

Постараюсь не заспойлити нового “Чужого”, але як можна було на незнайомій планеті не одягнути захисних шоломів лише тому, що склад повітря відповідає нормі? Я навіть би в лісах Амазонії шолом і костюм носила, від лиха подалі, а тут цілковито новий світ з невідомими мікрооорганізмами.

tumblr_or4x8zMwW21r0mzk1o1_500

by Dadu Shin

life · lol · places

Жінки за кордоном

sign-sexual-harassment-female-bartender-beer-vellar-devon-2

via

У чоловічому колективі є багато переваг, але є і недоліки. З власного досвіду скажу, що банальну ввічливість вони часто сприймають за флірт, тому варто обережно підбирати слова, бо напевно зрозуміють так, як їм захочеться.

Одяг – взагалі окрема тема, особливо для Англії. Часто наші імігранти люблять хвалитись: “Ось іду я вулицею, вся така на каблучках і в платті, чоловіки тільки голови обертають”. Англійські жінки не носять щодня коротких спідниць і підборів не тому, що дурні, не вміють фарбуватись і не мають смаку. Все вони знають і вміють, ви просто вечора п’ятниці не бачили.

Їм просто так зручно, а якщо одягаєшся, щоб незручно було, для цього повинен бути якийсь привід, правда ж.

my photos · places

Maidstone, Riverwalk

Нарешті і до нас прийшли сонячні деньки і в суботу я вирішила прогулятись берегом річки. Люблю, коли в місті є річка, в Хмельницькому я до цього звикла, а, виявляється, воно не завжди так.

Після зливи в п’ятницю земля була трохи волога, і вже майже на місці я почала шкодувати, що взяла нові кросівки. Зовсім вилетіло з голови: останнього разу, коли я тут гуляла, грязюку довелося зубами зішкрябувати.

На моє здивування, мене зустріли нові пішохідна і велодоріжки. Асфальтовано і цивілізовано я пройшла вздовж річки аж до самого центру.

riverwalk1riverwalk2

design · life · my photos · places

Гліцинія

Два тижні тому я поїхала подивитись на один з історичних будинків під Лондоном. Він належить до національного трасту і дуже непогано зберігся, а сад взагалі заслуговує на особливу увагу. Я виклала кілька фото в інстаграм, але зараз хочу поговорити про дивні квіти, якими була вкрита стіна кафе. Я такого, здається, ніколи не бачила, і вигладало справді круто. Тиждень пізніше ці ж квіти зустрілись мені у Вест Моллінг на звичайнісінькому будинку.

West Ham

Швидше за все, ця рослина назавжди б залишилась для мене таємницею, якби не пост Ірини Жигмунд. З іншого боку, я б, мабуть, не звернула особливої уваги на її пост, якби квіти мене так не зацікавили.

За вікіпедією, гліцинія – це рід ліаноподібних дерев’янистих рослин у країнах Східної Азії та східній частині США. У статті Ірини є легенда про гліцинію, кому цікаво, стаття повністю за посиланням. Там ще багато гарних речей, творці яких надихались гліцинією.

Давным-давно – несколько тысячелетий назад – жила в Китае девушка по имени Гуй. Она была так красива, что даже Луна завидовала ей и, завидев Гуй издалека, с досады пряталась за облако. Но, несмотря на прекрасное лицо, стройную фигуру и легкую походку, самым большим достоянием Гуй были ее волосы – на солнце они сверкали синими и фиолетовыми оттенками, а вечером, в белом свете луны, излучали голубовато-сиреневое сияние.

Все любили Гуй, но однажды случилось несчастье – на нее напал злобный дракон. Он схватил девушку, улетел с ней далеко в горы и там растерзал. Не смогло небо стерпеть такого злодейства. Не успел дракон отойти от тела своей жертвы, как почувствовал, что его тело начало деревенеть до тех пор, пока не стало перекрученной лианой с потрескавшейся корой. А вместо изрыгаемого из его пасти огненного пламени появились гроздья прекрасных цветов, которые по цвету напоминали косы погибшей Гуй.

С тех пор каждую весну лиана, которую люди за прекрасный аромат назвали глицинией (в переводе с греческого ее название – glycos – означает «сладкая»), распускается на радость всем – говорят, так злой дракон искупает свою вину за погубленную жизнь несчастной красавицы Гуй.