Ідейно

Свои идеи я получаю от одной посылочной компании
из Индианаполиса. Раскрыть ее я не готов.
Дуглас Адамс

Ніяк не можу вигадати, що б купити колезі на секретного санту, все здається прісним і нудним, jak flaki z olejem. Може, цікаві ідеї просто забули до мене дорогу і пора намалювати для них карту.

mi3ch пише, що Толкін під час написання “Хобіта” надихався хатинками, вирізаними в скелі, в англійському селі Kinver Edge. А що, і справді схоже.

А книгу “День трифідів” я просто обожнюю і перечитувала мало не десять разів, але лише польською, в оригіналі вона мені якось не зайшла.

Вдохновлять может любовь, смерть, злость или чужое творчество. Муза появляется внезапно. Писателю-фантасту Джону Уиндему пришла в голову идея во время прогулки по темной аллее. Деревья высились над его головой, и их верхушки были неразличимы в ночном небе. Вдруг ему показалось, что ветви готовы броситься на него. Позже он развил этот образ в известной книге о человекоядных растениях «День триффидов».

Звідси.

Advertisements

Обережно, двері закриваються

Англійці дуже ввічливі в магазинах, громадських закладах і публічному транспорті, і я дуже їх за це поважаю. Ось наприклад, кілька разів в поїзді перевіряли квитки, і якщо хтось спав, просто проходили повз, уявляєте щось подібне в Україні?

Чого не можу зрозуміти, це коли ти намагаєшся втиснутись в поїзд, часом з багажем. Часто середина порожня, а всі стіною стоять при дверях, які саме закриваються. У мене в голові відразу наше Хмельницьке “Проходьте по салону”, але ж ввічливі всі, нічого не скажеш. Доводиться проштовхуватись і наступати на ноги, що не дуже ввічливо, знаю.

Сьогодні хлопець три зупинки простояв при самих дверях, потім став ще ближче. “Нарешті виходить,” – подумала я. А він, після того, як крізь нього пролізла половина людей з вагону, взяв і сів на порожнє місце. Може, комусь близькості не вистачає чи що.

Під німецькими ліжками

pod-niemieckimi-lozkami-zapiski-polskiej-sprzataczki-b-iext34530448

Юстина Полянська найкраще знає, що німці ховають під своїми ліжками. Це, звичайно, псевдонім, і у книзі вистачає неоднозначних моментів, але найбільше мене здивувало, що вона стала бестселером у Німеччині.

Я жила і в Польщі, і в Англії, і сама б спокійно могла написати таку книгу. Скажу тільки одне, що за кілька перших місяців у Польщі матеріалу у мене назбиралось набагато більше, ніж за два роки в Англії. Без жартів, книга Полянської просто відпочиває. Але чи хотіли б самі поляки таке читати? Дуже сумніваюсь.Read More »

Душевний ексгібіціонізм

tumblr_ovvlof5bn51qz6f9yo5_500

Дехто дивується, чому щось особисте, яким вони самі поділились, використовують проти них. Як це низько і підло. Як ті монстри посміли, коли ви так довірились. Але хіба ви роздягаєтесь перед кожним зустрічним? Звичайно, ні, що про вас подумають! А ось душу виливати можна.

Я чула про довгі розмови в потягах “о жизні”, і сама брала в них участь, але тут своя фішка. З цими людьми ви на 99% більше ніколи не зустрінетесь, і це своєрідний катарсис.

Інша справа – колеги чи однокурсники. Англійці дуже замкнуті і традиційні, хоча почуття гумору їм не займати. Я багато у них навчилась і продовжую вчитись. Тут можна з людиною працювати роками і не знати, чи у неї є сім’я і де вона живе. Ніхто тебе не питатиме, якщо сам не хочеш розповідати. Може, непрямо і то лише один раз.

Картинка звідси.

Магія потягів

У Лондоні все прекрасно, якщо бувати там від часу до часу. Мої нерви і гаманець навряд чи би витримали таку напругу на щодень.

Ціни на залізничні квитки часом досягають космосу, особливо в годину пік, а в метро і автобусах без карти ойстер вижити майже неможливо.

Наприклад, сьогодні моя поїздка до Вест Хемпстеда коштувала стільки ж, скільки авіаквиток до Варшави. І це всього лиш півтори години, але з двома пересадками, скасованими потягами, перебіжками і доплатою за надшвидкість.

Але незважаючи на все бажаючих проїхатись не бракує. Як для “Дівчини в потязі” для більшості це перетворилося на щоденну рутину, без якої важко уявити своє життя.

Sheerness

Люблю я море. Найкраще тут, що можна сісти на автобус і за годину вже бути на морському узбережжі.

Місто лежить на острові Шеппі, який від Кенту відділяють кілька мостів. У 855 році острів був окупований вікінгами, у 1667 – голландцями. Зараз тут багато пенсіонерів і батьків з маленькими дітьми, які гріються на сонечку.

 

Старі фотографії, Мейдстоун

У пошуках старих фото будинку, в якому я зараз працюю, випадково натрапила на цілий фотоархів.

Ось, наприклад, вулиця, на якій я живу. Оскільки мій будинок ще з кінця XVIII ст., він, мабуть, застав цих панянок за роботою, чим би вони не займались.

Street

А так вулиця виглядала сьогодні в обід.

Read More »