Лондон, бейбі

Не знаєте, чого вам хочеться від життя? Є дуже простий спосіб це визначити. Просто виключіть із списку те, чого вам точно не хочеться, і все стане на свої місця.

Діє безвідмовно як в особистому житті, так і на роботі чи під час планування майбутнього.

Advertisements

Залежність і ізоляція

tumblr_oveimzsUOT1sl87kjo1_500

Я рідко коли дивлюся телебачення, вмикаю через інтернет, коли щось цікаве показують, Doctor Who чи Discovery, наприклад. А вчора випадково трапився психологічний експеримент: четверо людей на 5 днів замикають у вагончиках розміром з тюремну камеру. Скрізь, окрім туалету, камери, щоб контролювати ситуацію.

Головна умова – повна ізоляція, ніякого телефону, інтернету і будь-якого спілкування. З собою дозволили взяти три речі. Я одразу подумала про в’язання, хорошу книжку і плеєр з музикою чи мій нотатник, і все, пікусь, як кажуть поляки. У дощові дні я можуть цілі вихідні з дому не виходити.

Здивувало те, що люди зовсім не продумали, чим себе зайняти, чи хобі у них особливих не було. Чоловіки взяли карти, а дівчата – пластилін і альбом до малювання. Ну з альбомом ще куди не йшло, але лист від чоловіка чи фотографія дівчини? Ви ж не на десять років у вислання їдете.

Жінка з пластиліном не витримала чотирьох годин. Враження склалось, що вона не працює, чоловік робить все по дому, навіть одяг їй зранку прасує і ланч готує, а вона з сином пластиліном бавиться. Після двох годин вона почала читати лист від чоловіка, як він нею пишається, і плакати від самотності.

Це, мабуть, найстрашніше, що може статись у будь-яких відносинах – злитись із кимось настільки сильно, що втратити власне я. А іншій особі такий партнер теж ні до чого, шкода хіба. Соцмережі, друзі, колеги, навіть родина створюють ілюзію потрібності, підтримки, і лише наодинці ми розуміємо, чого насправді варті.

У одного хлопця просто прозріння прийшло. Він блогер і пренкер, все життя грав на публіку, а перших два дні говорив в камеру і намагався розважати уявних глядачів. Потім впав в депресію і під кінець нарешті повеселішав, почав розповідати, що давно не бачив свого батька, зустрічі відкладав з тижня на тиждень, не усвідомлюючи, що якийсь з цих тижнів може стати для батька останнім. А свій дорогоцінний час віддавав людям на фейсбуці і ютубі, яким і діла до нього не було.

А що б ви з собою взяли?

Картинка звідси

Кавунчики

До цієї схеми я додала ще один червоний рядок, і ось що в мене вийшло.

Мій кінець року пройде в рожевих і м’ятнозелених відтінках. Думаю, чи не спробувати фабричний органайзер з початку січня, але поки що мені більше подобається вибирати і оформлювати його за власним смаком. А ще на днях я побачила в “Тайгері” такі значки і просто не втрималась.

В’язання

Коли розповідаєш комусь, що в’яжеш, перше, що спадає на думку, це спиці і рівненькі рядочки вовняних шкарпеток. Але ж в’язати можна стільки всього цікавого! Килимки, рукавиці, сумки, закладки, іграшки. Після збирання всього підряд мені захотілось мати якесь практичне хобі. У вишиванні немає нічого поганого, просто стає смертельно нудно навіть на думку про закінчення міської панорами, яка вже років п’ять лежить на дні моєї шухляди.

IMG-4809

В англійській мові в’язання крючком і спицями мають різні назви: crochet i knit, що значно полегшує пошуки в інтернеті і на журнальних полицях. Журналів тут, до речі, вистачає, з цікавими схемами, готовити наборами і додатками. Редактори підлаштовуються під модні тренди, пори року і свята, купують схеми і беруть інтерв’ю у молодих дизайнерів, блогерів і влогерів. Я звичайно перевіряю, що там всередині, щоб не купувати кота в мішку, але часом мене вдається спокусити різними няшностями. Цього місяця це був крючок з ручкою з кольорової полімерної глини.

В Україні я розглядалась за чимось подібним, але удача мені так і не посміхнулась. Єдине, що трапилось – крихітний набір для в’язання мереживної серветки на полиці поруч з іграшками в одному з супермаркетів.

Sheerness

Люблю я море. Найкраще тут, що можна сісти на автобус і за годину вже бути на морському узбережжі.

Місто лежить на острові Шеппі, який від Кенту відділяють кілька мостів. У 855 році острів був окупований вікінгами, у 1667 – голландцями. Зараз тут багато пенсіонерів і батьків з маленькими дітьми, які гріються на сонечку.

 

Про постійність

Захоплююсь людьми, які можуть систематично щось робити, у мене так виходить далеко не завжди. Легше вигадувати нові виправдання і потім боротися з докорами сумління. Я намагаюсь використовувати різні техніки: робити найважчу частину з самого початку чи розбивати її на дрібні шматочки на один зуб, але лінь часто перемагає.

Знайомий влогер викладав відео щодня, як годинник, і раптом замовк на два тижні. Я стала переживати, чи все з ним нормально, аж врешті з’явився коротенький ролик з поясненням: він розійшовся з дівчиною і втратив інтерес до всієї задумки. Всі ми люди.

Що вас мотивує робити щось день в день незважаючи ні на що?

CHRnTHYYlJE

by Nicole Gustafsson