Святковий настрій

По телевізору вже крутять поганенькі Різдвяні фільми, в магазинах почали продавати ялинки і кольорові гірлянди, а я заїдаюсь мандаринками.

tumblr_oyw52gpZel1qz6f9yo1_500

Картинка звідси

Advertisements

“Предчувствие конца”, Джулиан Барнс

How often do we tell our own life story? How often do we adjust, embellish, make sly cuts? And the longer life goes on, the fewer are those around to challenge our account, to remind us that our life is not our life, merely the story we have told about our life. Told to others, but—mainly—to ourselves.

Ви колись задумувались про те, що наше життя складається зі спогадів, а вони, як пісок, змінюють форму або розвіваються за вітром за нашим бажанням. Як часто ми переписуємо минуле, коли перестаємо когось кохати, чи хочемо швидше забути того, хто нас скривдив.

Книга – набагато важча і сильніша, ніж фільм, але фільм – пом’якшує гіркоту книги і дає надію на щасливий кінець.

Лондон, бейбі

Не знаєте, чого вам хочеться від життя? Є дуже простий спосіб це визначити. Просто виключіть із списку те, чого вам точно не хочеться, і все стане на свої місця.

Діє безвідмовно як в особистому житті, так і на роботі чи під час планування майбутнього.

Залежність і ізоляція

tumblr_oveimzsUOT1sl87kjo1_500

Я рідко коли дивлюся телебачення, вмикаю через інтернет, коли щось цікаве показують, Doctor Who чи Discovery, наприклад. А вчора випадково трапився психологічний експеримент: четверо людей на 5 днів замикають у вагончиках розміром з тюремну камеру. Скрізь, окрім туалету, камери, щоб контролювати ситуацію.

Головна умова – повна ізоляція, ніякого телефону, інтернету і будь-якого спілкування. З собою дозволили взяти три речі. Я одразу подумала про в’язання, хорошу книжку і плеєр з музикою чи мій нотатник, і все, пікусь, як кажуть поляки. У дощові дні я можуть цілі вихідні з дому не виходити.

Здивувало те, що люди зовсім не продумали, чим себе зайняти, чи хобі у них особливих не було. Чоловіки взяли карти, а дівчата – пластилін і альбом до малювання. Ну з альбомом ще куди не йшло, але лист від чоловіка чи фотографія дівчини? Ви ж не на десять років у вислання їдете.

Жінка з пластиліном не витримала чотирьох годин. Враження склалось, що вона не працює, чоловік робить все по дому, навіть одяг їй зранку прасує і ланч готує, а вона з сином пластиліном бавиться. Після двох годин вона почала читати лист від чоловіка, як він нею пишається, і плакати від самотності.

Це, мабуть, найстрашніше, що може статись у будь-яких відносинах – злитись із кимось настільки сильно, що втратити власне я. А іншій особі такий партнер теж ні до чого, шкода хіба. Соцмережі, друзі, колеги, навіть родина створюють ілюзію потрібності, підтримки, і лише наодинці ми розуміємо, чого насправді варті.

У одного хлопця просто прозріння прийшло. Він блогер і пренкер, все життя грав на публіку, а перших два дні говорив в камеру і намагався розважати уявних глядачів. Потім впав в депресію і під кінець нарешті повеселішав, почав розповідати, що давно не бачив свого батька, зустрічі відкладав з тижня на тиждень, не усвідомлюючи, що якийсь з цих тижнів може стати для батька останнім. А свій дорогоцінний час віддавав людям на фейсбуці і ютубі, яким і діла до нього не було.

А що б ви з собою взяли?

Картинка звідси

Кавунчики

До цієї схеми я додала ще один червоний рядок, і ось що в мене вийшло.

Мій кінець року пройде в рожевих і м’ятнозелених відтінках. Думаю, чи не спробувати фабричний органайзер з початку січня, але поки що мені більше подобається вибирати і оформлювати його за власним смаком. А ще на днях я побачила в “Тайгері” такі значки і просто не втрималась.

В’язання

Коли розповідаєш комусь, що в’яжеш, перше, що спадає на думку, це спиці і рівненькі рядочки вовняних шкарпеток. Але ж в’язати можна стільки всього цікавого! Килимки, рукавиці, сумки, закладки, іграшки. Після збирання всього підряд мені захотілось мати якесь практичне хобі. У вишиванні немає нічого поганого, просто стає смертельно нудно навіть на думку про закінчення міської панорами, яка вже років п’ять лежить на дні моєї шухляди.

IMG-4809

В англійській мові в’язання крючком і спицями мають різні назви: crochet i knit, що значно полегшує пошуки в інтернеті і на журнальних полицях. Журналів тут, до речі, вистачає, з цікавими схемами, готовити наборами і додатками. Редактори підлаштовуються під модні тренди, пори року і свята, купують схеми і беруть інтерв’ю у молодих дизайнерів, блогерів і влогерів. Я звичайно перевіряю, що там всередині, щоб не купувати кота в мішку, але часом мене вдається спокусити різними няшностями. Цього місяця це був крючок з ручкою з кольорової полімерної глини.

В Україні я розглядалась за чимось подібним, але удача мені так і не посміхнулась. Єдине, що трапилось – крихітний набір для в’язання мереживної серветки на полиці поруч з іграшками в одному з супермаркетів.

Sheerness

Люблю я море. Найкраще тут, що можна сісти на автобус і за годину вже бути на морському узбережжі.

Місто лежить на острові Шеппі, який від Кенту відділяють кілька мостів. У 855 році острів був окупований вікінгами, у 1667 – голландцями. Зараз тут багато пенсіонерів і батьків з маленькими дітьми, які гріються на сонечку.