DIY · learning · life · my photos

Що б таке зв’язати

Caron Cakes yarn нарешті з’явилась у місцевому Hobbycraft. Hobbycraft – це така мережа магазинів, де є абсолютно все для творчості. Малювання, ліпка, крій і шиття, випічка і в’язання, я можу ходити годинами між рядами пензлів, бісеру і наборів для робіння всього на світі.

Це мій перший досвід в’язання трикутників, думаю, вийшло непогано. Дуже детальний і хороший туторіал.

Continue reading “Що б таке зв’язати”

learning · life · lol

Розбиті вікна і незакінчені справи

Згідно з теорією розбитих вікон, якщо хтось розбив скло в будинку і ніхто не вставив нове, то незабаром жодного цілого вікна в цьому будинку не залишиться. Найкраще це видно на світлофорах, коли після першого екстреміста всі починають бігти на червоне.

04.01.11_ru

А ще я люблю цю теорію застосовувати до щоденних справ: чим більше у вас назбирається прибирання, мейлів, немитого посуду, тим менше хочеться цим займатись. Наприклад, сьогодні я нарешті почала сортувати бібліотеку на комп’ютері, і виявилось, що у мене по три копії однієї і тієї ж книги. Це тричі треба було шукати, копіювати, замість того, щоб кілька годин посидіти і все поскладати по охайним папочкам. Аж сумно стає за втраченим часом.

Якщо придивитись ще ближче, я цю книгу три рази збиралась читати, і так і не прочитала. Доступ до величезної кількості інформації надзвичайно розбещує: хапаєшся за все, а в результаті майже нічого не можеш закінчити. Мені допомагає ставити собі дедлайни, як в бібліотеці, за два тижні треба здати, і хай все горить.

Кажуть, безлад і талант ходять рука об руку. Може, якщо хоч щось потім вдається знайти. Найважливіше – відшукати те, що найбільше пасує лише вам, а брати на віру все, що радять люди –  це як міряти чужі штани. Можуть підійти, можуть не підійти, або їх доведеться трохи підрізати.

art · DIY · films · learning · life · my photos

Gravity Falls або атака гномів

Закінчила дивитись мультик і зв’язала власного гнома. Хто не бачив, я вам дуже-дуже заздрю. Перед вами ще стільки нерозкритих таємниць, жартів і чистого позитиву.

Обережно, увесь цей пост – величезний гном’ячий спойлер.

Мій гном на прогулянці.

DIY · learning · my photos

Післясвяткове в’язання

Опанувала я амігурумі за схемами і тепер на відео уроки дивитися не можу. Вони незамінні для початківців, бо на картинках важко розібрати, що, за чим і куди. Пам’ятаю, у нас вдома була книга з основними видами петель, і всі вони там виглядали однаково. Як я не старалась, нічого не виходило. Таке враження, що художника більше хвилював візуальний ефект, ніж ясність і зрозумілість. Це як в підручнику із зоології намалювати зайця під ялинкою, красиво і все таке, але навряд чи хтось оцінить.

У більшості відео замість логічної послідовності рядів, зменшення і збільшення петель, тобі кажуть: “А зараз так, після цього ще 6, 2 туди”, – і я гублюсь на півдорозі.

За останній рік у мене назбиралось багато клаптиків ниток різного кольору, і такі невеличі проекти – ідеальний варіант. На наступну Пасху я нароблю їх ціле відро і роздаватиму друзям і знайомим.

 

 

via
learning · life

Подвійне ціноутворення.

95184693_gettyimages-186665212

Ось як воно називається! Не знаю, як там з принтерами, свою чорнильну ручку я стала заправляти сама після того, як кілька разів купила картриджі. Деякі речі повинні виконувати свою функцію, а висока якість не є пріоритетом.

Лезо Джиллетта породило бізнес-модель, яка стала універсальною для сучасної економіки. Це – подвійне ціноутворення.

Якщо ви коли-небудь купували запасний картридж для принтера, вас, можливо, дратувало, що його ціна приблизно така ж, як і цілого принтера.

Здається, в цьому немає жодного сенсу.

Принтер – досить великий і складний прилад. Як же можна створити в ньому хоч якусь додаткову вартість лише з допомогою маленького змінного контейнера з чорнилом?

Відповідь – ніяк. Але для виробника, що продає принтер за низьку ціну, а чорнило – за високу, в цьому й полягає весь сенс цієї бізнес-моделі.

via
learning · life · my photos

Про списки, нагадування і багатозадачність

tumblr_oncddiHdqz1qz6f9yo1_500

Скільки списків я не складаю, все одно здається, що нічого не можу довести до кінця. Найбільша проблема – моя багатозадачністю, яка приносить більше шкоди, ніж користі. У процесі чогось я раптом згадую про щось важливіше, а на шляху туди вирішую щось перекусити, а тут вже посуд немитий, і поїхали. Через кілька днів, зрозуміло, справа сама дає про себе знати, і хоча я чесно хотіла за неї взятись, добрими намірами відомо куди дорога вимощена.

Календарі я веду досить давно, якось закинула на рік, але коли усвідомила, що забуваю, що їла зранку, почала знову все записувати: витрати, покупки, списки прочитаного і побаченого. На роботі мені ця звичка особливо знадобилась і часто виручала. Наприклад, хтось мені в очі говорить цілковиту нісетницю, що три тижні тому зі мною розмовляв, а я забула передзвонити, тому робота не зроблена. Тоді я відкриваю календар, де погодинно розписано, що я тоді робила і з ким зустрічалась, і щелепа у нього відвисає. Зате я точно знатиму, що наступого разу ця людина два рази подумає перш, ніж щось вигадувати.

notebook

Намагалась переключитись на електронний календар – далі найважливіших зустрічей і днів народження не пішло. Хоча єдина функція, якою я активно користуюсь на телефоні – це нагадування. Купити молоко по дорозі додому, зарядити зубну щітку, чомусь ці речі постійно вилітають у мене з голови.