The Haunting of Hill House

Це саме той випадок, коли хочеться стерти собі пам’ять, щоб подивитися все знову.

Як не дивно, книга мене не вразила, крім кількох моментів, і дуже приємно, що про них не забули у фільмі.

“Eleanor looked up, surprised; the little girl was sliding back in her chair, sullenly refusing her milk, while her father frowned and her brother giggled and her mother said calmly, ‘She wants her cup of stars.’

Indeed yes, Eleanor thought; indeed, so do I; a cup of stars, of course.

‘Her little cup,’ the mother was explaining, smiling apologetically at the waitress, who was thunderstruck at the thought that the mill’s good country milk was not rich enough for the little girl. ‘It has stars in the bottom, and she always drinks her milk from it at home. She calls it her cup of stars because she can see the stars while she drinks her milk.’ The waitress nodded, unconvinced, and the mother told the little girl, ‘You’ll have your milk from your cup of stars tonight when we get home. But just for now, just to be a very good little girl, will you take a little milk from this glass?’

Don’t do it, Eleanor told the little girl; insist on your cup of stars; once they have trapped you into being like everyone else you will never see your cup of stars again; don’t do it; and the little girl glanced at her, and smiled a little subtle, dimpling, wholly comprehending smile, and shook her head stubbornly at the glass. Brave girl, Eleanor thought; wise, brave girl.” 

― Shirley Jackson, The Haunting of Hill House

Advertisements

Where’d You Go, Bernadette

Якщо вам цікаво, де я була і чому не писала, то займалась я приблизно оцим.

By Bogart Creek

А якщо серйозно, то саме цим я і займалась, тільки у нас перегородок немає.

“That’s right,’ she told the girls. ‘You are bored. And I’m going to let you in on a little secret about life. You think it’s boring now? Well, it only gets more boring. The sooner you learn it’s on you to make life interesting, the better off you’ll be.” 

― Maria Semple, Where’d You Go, Bernadette

Рік тому я прочитала книгу і не можу дочекатись, коли вже вийде фільм. Тримайте пальці схрещеними, аби не зіпсували.

A Man Called Ove


Нарешті, дочитала. Чомусь згадалась лекція буддистів, у якій говорилось про те, що треба завжди бути своїм кращим “я”, а не лише тоді, коли хочеться справити на когось враження. Бог завжди спостерігає і не бере вихідних.

Полюбить кого-то – это все равно как поселиться в новом доме, – говорила Соня. – Сперва тебе нравится, все-то в нем новое, и каждое утро себе удивляешься: да неужто это все мое? Все боишься: ну ворвется кто да закричит: дескать, никто не собирался селить вас в такие хоромы. Но годы идут, фасад ветшает, одна трещинка пошла, другая. И ты начинаешь любить дом уже не за достоинства, а скорее за недостатки. С закрытыми глазами помнишь все его углы и закутки. Умеешь так хитро повернуть ключ, чтоб не заело замок и дом впустил тебя с мороза. Знаешь, какие половицы прогибаются под ногами. Как открыть платяной шкаф, чтоб не скрипнули дверцы. Из таких вот маленьких секретов и тайн и складывается твой дом. “

І книга, звичайно, краща, ніж фільм. Хоча і фільм нічого.

Струни

У мене є блокнот з цитатами, куди я записую фрази, діалоги, які мені припали до душі або зачепили внутрішні струни. Часом я його перечитую, і деякі речі здаються зовсім недоречними. І що мене змусило записати саме це? Але якщо воно допомогло мені щось обдумати, перетравити і знайти сенс жити далі, цей час не можна назвати витраченим марно.

tumblr_p9waxoM7ZW1qz6f9yo1_500

Звідси

Рабство як воно є

Це непокоїть мене, відколи я живу закордоном. Дивлюсь я довкола, і всі нації мають свої принципи: релігійні, культурні. А що ми? Нам легше пристосуватись до світу, ніж змусити світ зрозуміти нас. А з часом у нас і не залишається, що розуміти.

Одно из самых страшных качеств русского человека – приспособляемость. Оно помогло нам выживать при царе, во время гражданской войны, в страшный голод, при раскулачивании, под большевиками, во время войны, под немцами, под коммунистами, в ГУЛАГе, на целине, на БАМе, во время перестройки, при распаде СССР, под бандитами, под чекистами…

Кто-то из иностранок попав в тюрьму сказала своим сокамерницам: «Какие же вы все хорошие. И какие же вы все рабы». Потому что оборотной стороной этой приспособляемости является готовность смириться со всем.

Пост повністю у mi3ch