Men in Black

Замовили мені чорні чоловічі рукавички: я все переживала, що затісні будуть, але вийшли на славу.

black gloves

В”язання по колу в кінцевому варіанті мені подобається набагато більше, ніж зшивання поперек. Ось на цих рукавичках, якщо придивитись, виразно видно шов, а на в”язаних по колу і з лупою не знайдеш. Вважається, що техніка трохи складніша, але, чесно кажучи, в порівнянні з амігурумі, це дитяча забава. Детальне відео під катом.

Я їх закінчила за кілька годин під “Stranger Things”.Read More »

Advertisements

“Предчувствие конца”, Джулиан Барнс

How often do we tell our own life story? How often do we adjust, embellish, make sly cuts? And the longer life goes on, the fewer are those around to challenge our account, to remind us that our life is not our life, merely the story we have told about our life. Told to others, but—mainly—to ourselves.

Ви колись задумувались про те, що наше життя складається зі спогадів, а вони, як пісок, змінюють форму або розвіваються за вітром за нашим бажанням. Як часто ми переписуємо минуле, коли перестаємо когось кохати, чи хочемо швидше забути того, хто нас скривдив.

Книга – набагато важча і сильніша, ніж фільм, але фільм – пом’якшує гіркоту книги і дає надію на щасливий кінець.

Rick And Morty – The Ricklantis Mixup

Найсумніший і найглибший епізод за довгий час. Про те, ким ми могли б стати, і не стали. А якби стали, чи зробило б це нас щасливішими? І чи можемо ми виправдовувати своє небажання бути там, де хотілося б, поганими вихідними даними?

tumblr_ow3wj2sXN31qz6f9yo1_1280tumblr_ow3wj2sXN31qz6f9yo2_1280

Картинка звідси.

Інтерв’ю з Полою Хокінз

73624_900
Наталі Ратковскі переклала з німецької інтерв’ю з Полою Хокінз. Коли я читала роман “Дівчина в поїзді” англійською, мені дуже сподобався стиль і мова, якою написана книга: немає викрутасів, але і примітивною її не назвеш. Зараз закінчую польську версію і можу порівняти.

Наталі звернула увагу на те, що англійці, як і ми, радіють, коли в сусіда корова здохла. Всі ми люди, але в Англії взагалі не прийнято говорити про гроші, хто скільки заробляє і на що витрачає. Можна пропрацювати з кимось десять років і не дізнатись, в якому будинку він живе. Хтось може купити найновіший мустанг і ходити в одязі, старшому за мене.

Цікава деталь, коли мене підвищили, на копійки, серйозно, і я мимоходом сказала про це знайомому, його перша реакція була: “Так бачу, в тебе тепер гроші кури не клюють”. На що я повинна була відповісти, що, по-перше, не так там і багато, по-друге, у мене зараз такі і такі витрати, і з того мало що залишиться. Тоді він трохи заспокоївся і пожалівся, що теж не може собі дозволити хороший відпочинок, їдуть з сім’єю до сусіднього міста на тиждень.

Стаття повністю тут. Кілька уривків:

Read More »

Мікроби і болячки

Оскільки я зараз хворію, чого нікому, звичайно, не бажаю, задумалась над перенесенням різних болячок. Чому, наприклад, до когось не чіпляється майже нічого, а мене всі ці зарази просто обожнюють.

Коли я вперше поїхала на море, мене обсипало жахливим герпесом, дерматолог сказав, що це реакція шкіри на зміну клімату. А по-іншому вона не могла відреагувати, наприклад, щоб підліткові прищі зникли?

У Польщі кашель не давав мені спокою. “Швидше за все, ви ще не звикли до нашого повітря,” – сказав терапевт. В Англії, в той час як місцеві носять шорти незалежно від пори року, я кутаюсь у десять шарфів, і все одно хворію частіше, ніж вони. Це місцевий клімат так на мене діє чи просто імунітет не справляється?

Постараюсь не заспойлити нового “Чужого”, але як можна було на незнайомій планеті не одягнути захисних шоломів лише тому, що склад повітря відповідає нормі? Я навіть би в лісах Амазонії шолом і костюм носила, від лиха подалі, а тут цілковито новий світ з невідомими мікрооорганізмами.

tumblr_or4x8zMwW21r0mzk1o1_500

by Dadu Shin

Нові мультики

Шкода, що зараз бояться ризикувати: знімають лише сіквели і пріквели фільмів, які мали комерційний успіх в минулому.

Це стосується і мультиків, виглядає на те, що в наступні кілька років ми не побачимо нічого свіжого.

tumblr_okpm9wtt0s1qz6f9yo3_500

via

Хоча похід до Ікеї я б глянула.

via

Iris

There is only one freedom of any importance, freedom of the mind.

f9f63dd72caf47190368b8965f1b06d6-iris-2001-1469516055

Що робить нас нами? Думки, спогади, життєвий досвід, радощі і розчарування, сьогоднішнього дня, на основі яких ми будуємо кожен наступний. Що залишиться, якщо у нас це забрати?

Фільм порушує важкі питання, на які не можна дати однозначної відповіді. Неоднозначнe і саме написання книги. Чоловік Айріс Мердок видав свої мемуари, на основі яких зняли фільм, ще за життя письменниці. У ній він описав, окрім її інтрижок як з чоловіками, так і з жінками, усі побутові труднощі догляду за людиною з хворобою Альцгеймера. Хоча Айріс у її тодішньому стані мало що розуміла, хіба вона не заслуговує на гідну старість і смерть?

We all worry about going mad, don’t we? How would we know? Those of us who live in our minds, anyway. Other people would tell us. Would they?