where else?
Коли я чогось не знаю чи мені щось цікаво, я гуглю. Знаю, капітан очевидність. Тому так шкода, що багато крутих і цікавих блогерів зараз на інстаграмі, куди ж дітись, якщо там публіка. Виходить, якщо ти їх особисто не слідкуєш чи тобі хтось не скине лінк, ти ніколи не дізнаєшся, що вони мають сказати.
Я дуже люблю цей фільм і раніше передивлялася його щороку 2-го лютого. Зараз, хоча праця з дому і звільнила трохи часу, я намагаюся його максимально заповнити чимось, що наповнює мене енергією. Нічого не вдієш, фільм доведеться розтягнути на кілька днів.
А подобається мені фільм тому, що нагадує, що life is what you make it, і майже у будь-якій ситуації варто пошукати можливості для розвитку.
До речі, про способи відволіктися: я вирішила читати по книжці в тиждень. Я завжди любила читати і читаю досить швидко, тому не сказала б, що для мене це виклик у плані часу, швидше, в плані дисципліни.
Раніше я була переконана, що читати п’ять книг одночасно – це дуже круто, але зараз я вже не настільки в цьому впевнена. По-перше, забуваєш і плутаєшся в сюжеті, а по-друге, прочитання однієї книги до кінця часом займає місяці.
З усіх сторін мене засипають семінарами по ментал хелз і велл-біінг, а на курсах навіть організували зум сесії, щоб просто поговорити. Я ні в якому разі не хочу применшити роль терапії і того, що зараз відбувається, але часом, щоб переключитися, досить просто зосередитися на чомусь іншому. Поставити ціль і йти до неї, а все, на що ми не маємо впливу, і так буде собі йти, десь там на фоні.
У вчорашній статті мене здивувало, скільки всього може розказати про тебе твій одяг. Як у знаменитій цитаті Рейчел Зоуі: “Стиль – це спосіб розповісти, хто ти є, не кажучи ні слова”.
Із сьогоднішнього на замітку: не розмахувати відкритою помадою. Їх, як виявилось, суперклеєм не приклеюють, і випасти для них раз плюнути.
А ще стало цікаво, чи в школах зараз вчать основ захисту даних.
У нас пройшов фестиваль культурної різноманітності, який, як виявляється, проходить щороку. Останні кілька років я, звичайно ж, пропустила і навіть гадки не мала про його існування.
Сподобалась музика, атмосфера і сама ідея – святкувати те, які ми різні, і як гармонійно утворюємо єдине ціле.
Я прийшла вже під кінець, тому народу не густо.
Не в образу аудіокнигам сказано. Не подумайте, я обожнюю аудіокниги. Скільки я їх у свій час переслухала, і зараз, якщо трапиться надзвичайно цікава, не дам собі спокою, поки не закінчу.
Проблема в тому, що мені все частіше стає нудно: думками я відлітаю десь далеко-далеко і зовсім не пам”ятаю, що власне слухала. Мій особистий рекорд – один розділ я перемотувала десять разів, поки не зрозуміла, що цю книгу все-таки краще прочитати, і так воно було.
З аудіокниг я переключилась на підкасти. Є їх на кожний колір і смак, але ці два мої улюблені. Деббі Мілман і Ферн Котон беруть інтерв”ю у письмеників, акторів, журналістів і просто талановитих людей, яким є, про що розповісти.
Якщо задуматись, це навіть страшніше, ніж будь-який хорор.
Хтось сказав, що янголів ми помічаємо лише тоді, коли вони зникають з нашого життя. А чи ми б упізнали Бога?
by Dagsson
Чья-то неисполненная мечта оборачивается потерей для всего мира, ведь миру нужен дар каждого человека. Не дайте себя потерять.
Не пам’ятаю, звідки цитата. На роботі помічаю, як часто людям в кайф те, чого я терпіти не можу, і навпаки. Готуєш ти гамбургери чи шмотки продаєш, наприклад, і мучаєшся, а хтось на твоєму місці міг би бути найщасливішою людиною на світі. А ти де-інде з усмішкою на обличчі міг би зустрічати новий день і гори перевертати.
А ще ми навіть гадки не маємо, яку роль граємо в житті інших людей. Хоча один факт точно відомий: чим щасливіші ми самі, тим більше тепла віддаємо оточуючим.
Idreamhere 