В”язання спицями

Про в”язання можна впевнено сказати, що це як катання на велосипеді: якщо ви колись це вміли, руки самі знатимуть, що робити. Я починала в”язати на спицях ще у школі і успішно закинула. А зараз купила спиці і за вечір зв”язала простенький шарф платочною в”язкою. Пробувала й інші варіанти, але шарф некрасиво скачувався.

img_8608_edited

Як добре, що є ютуб, де все розжують і покажуть:

Приємні дрібниці

Я десь читала про снігурів. Коли вони їдять замерзлі ягоди, їх мозок теж замерзає і вони падають. Потім їх тіло зігрівається, вони оживають і починають їсти ті самі ж ягоди, які їх підкосили, і все повторюється знову, в коло. Не впевнена, що це правда, але метафора цікава.

Листівка з України.

unnamed_edited

Нарешті виловила у секонді симпатичну брошку.

img_8724_edited

Успіхи в садівництві

img_8661_edited

Кілька місяців тому мені подарували цю заморську квітку. Єдине, що у мене поки що росло і не зів”яло, це кактус на роботі, і то, думаю, лише тому, що я забуваю його підливати. Цікаво, як довго вона протримається. У мій захист, рослинку я підливаю щотижня в колоски, а не в грунт. Це я в інтернеті вичитала, а раптом у мене все завжди помирало, бо інтернету під рукою не було.

 

 

Чому розмір має значення

img_8645_edited

У початковій школі на праці ми вчились в”язати крючком, я навіть крючок собі купила, єдиний, який тоді був у магазині. Як зараз пам”ятаю, ми робили простий ланцюжок. Я вив”язала цілий клубок, поки нарешті у мене стало непогано виходити. Кілька років по тому я обклалась книгами по в”язанню і почала робити шарф, але діло не йшло. Ніби йшло, але страшенно повільно: кілька сантиметрів у день. Подивувалась, як же люди можуть за вечір щось закінчити, і закинула цю дурну справу.

Зараз із інтернетом і ютубом я нарешті зрозуміла, чому мої тодішні старання нікуди не привели: крючок був замалий. Він навіть зберігся зі всіма моїми переїздами: крайній правий на фото.

Для порівняння:

img_8693_edited