У нас пройшов фестиваль культурної різноманітності, який, як виявляється, проходить щороку. Останні кілька років я, звичайно ж, пропустила і навіть гадки не мала про його існування.
Сподобалась музика, атмосфера і сама ідея – святкувати те, які ми різні, і як гармонійно утворюємо єдине ціле.
Я прийшла вже під кінець, тому народу не густо.
У мене є блокнот з цитатами, куди я записую фрази, діалоги, які мені припали до душі або зачепили внутрішні струни. Часом я його перечитую, і деякі речі здаються зовсім недоречними. І що мене змусило записати саме це? Але якщо воно допомогло мені щось обдумати, перетравити і знайти сенс жити далі, цей час не можна назвати витраченим марно.
Не в образу аудіокнигам сказано. Не подумайте, я обожнюю аудіокниги. Скільки я їх у свій час переслухала, і зараз, якщо трапиться надзвичайно цікава, не дам собі спокою, поки не закінчу.
Проблема в тому, що мені все частіше стає нудно: думками я відлітаю десь далеко-далеко і зовсім не пам”ятаю, що власне слухала. Мій особистий рекорд – один розділ я перемотувала десять разів, поки не зрозуміла, що цю книгу все-таки краще прочитати, і так воно було.
З аудіокниг я переключилась на підкасти. Є їх на кожний колір і смак, але ці два мої улюблені. Деббі Мілман і Ферн Котон беруть інтерв”ю у письмеників, акторів, журналістів і просто талановитих людей, яким є, про що розповісти.
Сусідка якось згадала, що її змія любить тікати. Звичайно, я прийняла це за жарт: ми самі вибираємо, в що хочемо вірити, а перспектива знайти на порозі змію тоді мені не здалася спокусливою.
Поки кілька днів тому я не побачила оце.
До речі, добре, що сусідка мене попередила, бо моя реакція могла бути зовсім іншою. І Англія вам не Австралія – єдине, чого тут вистачає, це лиси. Бігають ночами, як собаки, порпаються у вашому смітті, у мене навіть шкіряні домашні капці вкрали, які є необережно виставила надвір сушити.
Змія намагалась знайти шпарину, щоб втиснутись до квартири сусідки, потім скулилась під горшком з квітами і, здається, заснула. Сумно стало: чужинець на чужій землі, – зовсім безглуздо і не на місці вона там виглядала.
Сусідка не відкривала, і я пішла в квартиру, щоб знайти щось, куди змію можна було б спіймати, а коли повернулась, її вже не було.
Виявилось, що поміняти батарейку у Timpson, коштує майже стільки ж, скільки сам годинник. Це в той час, як пачку батарейок можна придбати всього за один фунт.
Найскладніше для мене зняти задню кришку: підійдуть усі підручні інструменти, починаючи від ножа до маленьких ножничок. Хоча якщо батарейку часто міняли, і з цим особливих проблем не повинно бути.
Дивує, що в часи інтернету, ютубу і онлайн туторіалів прості речі для когось здаються чимось із сфери чорної магії.
