
Для мене книги і короткі розповіді Агати Крісті – це своєрідне “guilty pleasure”. Я обожнюю їх читати, хоча деякі написані добре, деякі трохи гірше.
Але про мою улюблену її книгу ви, мабуть, ніколи не чули. Агата Крісті написала її під псевдонімом і всього за три дні. Розповідь йде про жінку, яка вперше в житті залишилась повністю сама, що змусило її задуматись над своїм життям. “She would be, as it were,” – писала письменниця в своїй авобіографії, – “continually meeting herself, not recognising herself, but becoming increasingly uneasy.”

Книга, надзвичайно особиста, зовсім не вписувалась в той формат, до якого звикли читачі. Хоча сама Агата Крісті нею дуже пишалась і говорила, що вона вийшла саме такою, як вона хотіла: “It was written with integrity, with sincerity, it was written as I meant to write it, and that is the proudest joy an author can have.”