DIY · learning · life · my photos

Що б таке зв’язати

Caron Cakes yarn нарешті з’явилась у місцевому Hobbycraft. Hobbycraft – це така мережа магазинів, де є абсолютно все для творчості. Малювання, ліпка, крій і шиття, випічка і в’язання, я можу ходити годинами між рядами пензлів, бісеру і наборів для робіння всього на світі.

Це мій перший досвід в’язання трикутників, думаю, вийшло непогано. Дуже детальний і хороший туторіал.

Continue reading “Що б таке зв’язати”

my photos · places

Maidstone, Riverwalk

Нарешті і до нас прийшли сонячні деньки і в суботу я вирішила прогулятись берегом річки. Люблю, коли в місті є річка, в Хмельницькому я до цього звикла, а, виявляється, воно не завжди так.

Після зливи в п’ятницю земля була трохи волога, і вже майже на місці я почала шкодувати, що взяла нові кросівки. Зовсім вилетіло з голови: останнього разу, коли я тут гуляла, грязюку довелося зубами зішкрябувати.

На моє здивування, мене зустріли нові пішохідна і велодоріжки. Асфальтовано і цивілізовано я пройшла вздовж річки аж до самого центру.

riverwalk1riverwalk2

art · DIY · films · learning · life · my photos

Gravity Falls або атака гномів

Закінчила дивитись мультик і зв’язала власного гнома. Хто не бачив, я вам дуже-дуже заздрю. Перед вами ще стільки нерозкритих таємниць, жартів і чистого позитиву.

Обережно, увесь цей пост – величезний гном’ячий спойлер.

Мій гном на прогулянці.

design · life · my photos · places

Гліцинія

Два тижні тому я поїхала подивитись на один з історичних будинків під Лондоном. Він належить до національного трасту і дуже непогано зберігся, а сад взагалі заслуговує на особливу увагу. Я виклала кілька фото в інстаграм, але зараз хочу поговорити про дивні квіти, якими була вкрита стіна кафе. Я такого, здається, ніколи не бачила, і вигладало справді круто. Тиждень пізніше ці ж квіти зустрілись мені у Вест Моллінг на звичайнісінькому будинку.

West Ham

Швидше за все, ця рослина назавжди б залишилась для мене таємницею, якби не пост Ірини Жигмунд. З іншого боку, я б, мабуть, не звернула особливої уваги на її пост, якби квіти мене так не зацікавили.

За вікіпедією, гліцинія – це рід ліаноподібних дерев’янистих рослин у країнах Східної Азії та східній частині США. У статті Ірини є легенда про гліцинію, кому цікаво, стаття повністю за посиланням. Там ще багато гарних речей, творці яких надихались гліцинією.

Давным-давно – несколько тысячелетий назад – жила в Китае девушка по имени Гуй. Она была так красива, что даже Луна завидовала ей и, завидев Гуй издалека, с досады пряталась за облако. Но, несмотря на прекрасное лицо, стройную фигуру и легкую походку, самым большим достоянием Гуй были ее волосы – на солнце они сверкали синими и фиолетовыми оттенками, а вечером, в белом свете луны, излучали голубовато-сиреневое сияние.

Все любили Гуй, но однажды случилось несчастье – на нее напал злобный дракон. Он схватил девушку, улетел с ней далеко в горы и там растерзал. Не смогло небо стерпеть такого злодейства. Не успел дракон отойти от тела своей жертвы, как почувствовал, что его тело начало деревенеть до тех пор, пока не стало перекрученной лианой с потрескавшейся корой. А вместо изрыгаемого из его пасти огненного пламени появились гроздья прекрасных цветов, которые по цвету напоминали косы погибшей Гуй.

С тех пор каждую весну лиана, которую люди за прекрасный аромат назвали глицинией (в переводе с греческого ее название – glycos – означает «сладкая»), распускается на радость всем – говорят, так злой дракон искупает свою вину за погубленную жизнь несчастной красавицы Гуй. 

DIY · learning · my photos

Післясвяткове в’язання

Опанувала я амігурумі за схемами і тепер на відео уроки дивитися не можу. Вони незамінні для початківців, бо на картинках важко розібрати, що, за чим і куди. Пам’ятаю, у нас вдома була книга з основними видами петель, і всі вони там виглядали однаково. Як я не старалась, нічого не виходило. Таке враження, що художника більше хвилював візуальний ефект, ніж ясність і зрозумілість. Це як в підручнику із зоології намалювати зайця під ялинкою, красиво і все таке, але навряд чи хтось оцінить.

У більшості відео замість логічної послідовності рядів, зменшення і збільшення петель, тобі кажуть: “А зараз так, після цього ще 6, 2 туди”, – і я гублюсь на півдорозі.

За останній рік у мене назбиралось багато клаптиків ниток різного кольору, і такі невеличі проекти – ідеальний варіант. На наступну Пасху я нароблю їх ціле відро і роздаватиму друзям і знайомим.

 

 

via