life

Про складки

 

Колись я не вміла і не любила прасувати. Не любила, в першу чергу тому, що не вміла. Потім купилась нормальна дошка і праска, і як рукою зняло. Не скажу, що зараз обожнюю прасувати і прасую все, що під руку трапиться, але як треба, то без проблем. Мама недавно питала, чи прасую я постільну білизну, а я така –  її треба прасувати? Я ось поміняла на свіжу, і на тому спасибі.

Є у мене речі, які мнуться від самого лиш погляду. Хоча і виглядають вони гарно, я рідко їх одягаю – думка, що знову доведеться розгладжувати кожну складочку, відбиває всяке бажання. А є речі, які після прання, носіння цілий день у сумці і сидіння на них виглядають ніби щойно випрасовані. Магія якась.

Як востаннє прасувала, намагалась застосувати цю метафору до людей. Буддисти це пояснюють переродженням і кількістю прожитих життів, я б ставила на виховання, але важко дати однозначну відповідь. Чомусь деяким людям треба тонни життєвого досвіду і сотні книг,  а інші розуміють ці істина мало не з колиски.

Advertisements

2 thoughts on “Про складки

  1. В дитинстві у нас із постільною білизною цілий ритуал був – накрохмалити, випрасувати, і це на додачу до того, що прали тоді ще вручну

    Like

    1. Я мамі на це сказала, що немає людям чим зайнятись. Може, у когось фішка і на іншій не можуть спати, це я ще можу зрозуміти, але в ті часу, як згадаю своїх батьків, робилося багато нелогічних і нікому непотрібних речей, “щоб не було гірше, як у людей”.

      Like

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s