Згідно з теорією розбитих вікон, якщо хтось розбив скло в будинку і ніхто не вставив нове, то незабаром жодного цілого вікна в цьому будинку не залишиться. Найкраще це видно на світлофорах, коли після першого екстреміста всі починають бігти на червоне.
А ще я люблю цю теорію застосовувати до щоденних справ: чим більше у вас назбирається прибирання, мейлів, немитого посуду, тим менше хочеться цим займатись. Наприклад, сьогодні я нарешті почала сортувати бібліотеку на комп’ютері, і виявилось, що у мене по три копії однієї і тієї ж книги. Це тричі треба було шукати, копіювати, замість того, щоб кілька годин посидіти і все поскладати по охайним папочкам. Аж сумно стає за втраченим часом.
Якщо придивитись ще ближче, я цю книгу три рази збиралась читати, і так і не прочитала. Доступ до величезної кількості інформації надзвичайно розбещує: хапаєшся за все, а в результаті майже нічого не можеш закінчити. Мені допомагає ставити собі дедлайни, як в бібліотеці, за два тижні треба здати, і хай все горить.
Кажуть, безлад і талант ходять рука об руку. Може, якщо хоч щось потім вдається знайти. Найважливіше – відшукати те, що найбільше пасує лише вам, а брати на віру все, що радять люди – це як міряти чужі штани. Можуть підійти, можуть не підійти, або їх доведеться трохи підрізати.
На практиці фішка зі світлофорами, до речі, працює раз через десять)
LikeLike