life

Чому я не єнот

tumblr_nj8mkvvqCw1qz6f9yo1_r2_500

Хотіла показати, як легко почати сумніватись у власній адекватності. Почалося все кілька місяців тому, коли я переклала одну річ, яка мені на той момент не дуже була потрібна, на нове місце. Стало безпечніше, але особливих проблем її знайти не було.

Ще через місяць я зайнялась генеральним прибиранням і виявилось, що моя схованка порожня. Камінь на камені я не залишила, все перетрусила – і нічого. Я на 100% була впевнена, що поклала її саме туди, ну добре, на 90%. А як не туди, то куди б моя голова поклала щось подібне? Перевірила всі варіанти, нема. За кілька днів пошуки стали нав’язливою ідеєю. Зрозумійне мене правильно, зовсім мені на тій речі не залежало, і якби не прибирання, сто років б про неї не згадала, але зараз питання стояло, чи все в порядку у мене з мізками, а це вже справа честі.

Поступово стало здаватись, що я починаю забувати абсолютно про все: і на роботі щось не сказала, і молоко не купила, і про день народження забула. Перед очима вже бабці стоять, які гроші в матраци зашивають, а потім про це спокійнісінько забувають, і матраци потім на смітниках опиняються.

Зі спортивним азартом я перекладала все з місця на місце і продовжувала систематичні  пошуки, і вчора нарешті знайшла! Там, де й поклала, заплуталось у підкладці. А за цей час я встигла себе переконати, що в тисячу інших місць сховала, і давно вже викинулось і забулось. Мозок – дивна штука, можна переконати себе у чому завгодно, навіть, що ти єнот, а потім спробуй доведи, що це не так.

 

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s